Різдво Христове має давню історію з унікальними традиціями і звичаями

Різдво Христове має давню історію з унікальними традиціями і звичаями. В ніч з 24 на 25 грудня відзначається католицьке Різдво Христове. Це одне з найважливіших християнських свят і державне свято в більш ніж 100 країнах світу.

Історія святкування Різдва

Згідно з Євангелієм, в рік народження Ісуса за указом імператора Августа в Римській імперії, частиною якої були Іудея, проводився перепис населення. Для зручності для переписувачів всім жителям Іудеї було наказано з'явитися в місто свого народження. Чоловік діви Марії святий Йосип був нащадком царя Давида, і його "малою батьківщиною" був Віфлеєм. Марія, в цей час уже вагітна, вирушила до Віфлеєму разом з чоловіком.

Однак у Віфлеємі через наплив гостей Марії і Йосипу не вдалося потрапити в готель. Коли підійшов термін пологів, Марія народила дитину Ісуса в печері, в якій ховали худобу від негоди.

Після народження Ісуса першими йому прийшли поклонитися пастухи, яким про народження сина божого повідомив ангел. Слідом за ними прийшли волхви, яким шлях до печери вказала зірка, що з'явилася на небі в момент народження Ісуса. Волхви принесли Ісусу царські дарунки - золото, ладан і смирну. Цим даром волхви дали зрозуміти, що бачать в дитині Ісусі царя божого.

Згідно з католицькою традицією, волхвів, які самі були царями (за іншою версією - магами) звали Мельхіор, Каспар і Бальтазар.

Дізнавшись про народження сина Божого, тодішній цар Іудеї - жорстокий Ірод - вирішив знищити Ісуса. Ірод не став розбиратися і велів вбити в Іудеї всіх немовлят у віці до двох років (знамените побиття немовлят).

Однак ангел божий врятував Ісуса і його сім'ю. Ангел звелів Йосипу разом з Марією і дитиною бігти в Єгипет, де святе сімейство ховалося до самої смерті Ірода, після чого благополучно повернулося в Іудею.

Перші відомості про святкування християнами Різдва відносяться до четвертого століття. Згідно з однією із сучасних гіпотез, вибір дати Різдва стався через одночасного святкування ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) та Великодня. Відповідно, в результаті додавання до цієї дати (25 березня) дев'яти місяців, Різдво довелося на день зимового сонцестояння.

Практично кожен католик дотримується традицію суворого посту в день перед Різдвом - 24 грудня. У цей день їдять тільки сочиво - зерна ячменю чи пшениці, які відварюють у воді і додають мед для смаку. Піст закінчується з появою на небі першої зірки.

Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. В католицьких країнах добре відомий звичай колядування - ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. У відповідь колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі. Скупих господарів висміюють і загрожують їм бідами. У процесіях беруть участь різні маски, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується гучним веселощами. Звичай цей неодноразово засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.

Традиції Різдва

За сформованою в перші століття християнства римської традиції, в день Різдва, 25 грудня, служаться три особливі літургії - меса вночі, меса на зорі і меса денна. Таким чином, Різдво святкується тричі - як одвічної народження Слова від Бога Отця (вночі), народження Бога-Сина від Діви (на зорі) і народження Бога у віруючій душі (вдень). Святкування Різдва триває вісім днів.

Число страв символічне, по числу апостолів, але це не канон, а просто традиція. Якщо сім'я не може собі дозволити все 12 страв, не варто засмучуватися через це. Традиційне різдвяне меню може включати: кутю, з якої обов'язково починається святкове застілля; борщ; вареники з капустою, грибами, картоплею, ягодами; крокети - млинці з капустою; печену картоплю, рибу в різних видах - наприклад, коропа, оселедець; капусту з грибами або горохом; узвар; тістечка, чай.

Вдень перед Святим вечором прийнято: відвідати друзів і сусідів, щоб у всіх попросити вибачення, помиритися. Не можна сідати за святкову вечерю з образою в серці.

Святий Миколай іде - Різдво веде

 День святого Миколая є невід’ємною частиною української культури та історії, знати яку не лише важливо, а й цікаво. Нині традиція святкувати цей день відроджується по всій Україні, а дітлахи нетерпляче чекають подарунків на 19 грудня. У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати святому листа, а найбільше за все у цей день шануються прояви турботи про нужденних.

Однак доволі багато людей не знають, ким був Миколай та чому його канонізували. У пам’ять про милосердя святого ми вирішили розповісти про це детальніше.

За історичними переказами Миколай народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини. Хлопчик був єдиним сином Феофана та Нони — заможних і глибоко віруючих людей. Саме тому вони з перших днів ростили Миколая в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю.

Миколай виріс і став аскетичною та щедрою людиною, яка в будь-який час могла прийти на допомогу нужденним. З часом він переселився до міста Мира, воліючи присвятити себе науці, і саме там його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники.

Незабаром після того, як хлопець досяг повноліття, його батьки загинули. А Миколай витратив свій великий спадок на допомогу іншим людям, приносячи час від часу до будинків бідняків їжу, теплі речі, іграшки тощо.

Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом — у 325-му році він відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї, який звів імператор Костянтин Великий.

За життя Миколай встиг зробити чимало добрих справ. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, неодноразово допомагав бідним на суші та в морі. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд, і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих.

Але ще більше добрих справ приписують святому вже після його смерті в 342 році. Вважається, що його мощі зцілювали хворих, тому церква канонізувала Миколая, а люди стали шанувати його як заступника та покровителя.

14 грудня День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

  Відповідно до  Указу Президента, починаючи з 2006 року, цього грудневого дня українці вшановують тих, хто ціною героїчних зусиль, а подекуди і власного життя, зумів зупинити ядерного монстра. Обрана вона була не випадково, адже саме цього дня, 34 року тому, відбулася здача в експлуатацію об’єкту «Укриття» – саркофагу, котрий забезпечив зберігання радіоактивних відходів на аварійному четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Зруйнований реактор перестав бути джерелом радіоактивного забруднення навколишнього середовища. Таким чином, цього дня було поставлено умовну крапку в боротьбі з чорнобильським лихом.

13 грудня в Україні відзначають День святого Андрія. Це свято має два значення: релігійне і народне.

 13 грудня в Україні відзначають День святого Андрія. Це свято має два значення: релігійне і народне.

За першим в цей день прославляють апостола Андрія, який проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва. На Андрія відмовляються від будь-якої роботи. Вважається, що працювати сьогодні – великий гріх.

За народним календарем, цього дня прийнято веселитися, адже саме сьогодні відзначають день Калити. Це свято – одне з найвеселіших у зимовому циклі. Дівчата та хлопці збиралися разом, готували смаколики та влаштовували забави.

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, розповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили.

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала "свою" хату для вечорниць. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити – була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще вдень варила ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю.

Після заходу сонця приходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було дочекатися 12-ої години ночі, щоб наворожити собі свою доленьку.

Молодь обов’язково грала у веселу гру під назвою Калита. Дівчата заздалегідь випікали смачний корж з діркою посереднині, через яку протягувалася стрічка. Калиту підвішували до стелі, щоб парубок, який братиме участь у грі, міг дістати випічку лише зубами. Головне завдання молодика – вкусити калиту.

10 грудня - День прав людини

 

9 грудня у світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв злочину геноциду

 9 грудня у світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв злочину геноциду, вшанування їхньої гідності та запобігання цьому злочину. ... Ця дата була вибрана у зв'язку з тим, що в цей день в 1948 році була ухвалена Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього

9 грудня-Міжнародний день боротьби з корупцією

Міжнародний день боротьби з корупцією відзначається щорічно з ініціативи ООН 9 грудня, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/58/4. Цього дня в 2003 році в мексиканському місті Меріда на політичній конференції високого рівня була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції, прийнята Генеральною асамблеєю 1 листопада 2003 року.

Документ зобов’язує держави, які підписали його, оголосити карним злочином хабарі, розкрадання бюджетних коштів і відмивання корупційних доходів. Відповідно до одного з положень конвенції, необхідно повертати кошти до тієї країни, звідки вони надійшли в результаті корупції. Конвенція - перший документ такого роду. Він особливо важливий для країн, де корумпованість всіх структур завдає шкоди національному добробуту.Спеціальний представник генерального секретаря ООН Ханс Кореллі, оголосивши про рішення заснувати Міжнародний день боротьби з корупцією, закликав представників більш ніж 100 країн, які зібралися на конференцію, підписати Конвенцію. Вона має стати важливим інструментом міжнародного права для протидії корупції, «що завдає шкоди розвитку країн і що представляє загрозу демократії і режиму правової держави».

6 грудня - ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

 Щороку в Україні відзначають День Збройних сил України – 6 грудня. У календарі це свято з'явилося в 1993 році й цю дату заснувала Верховна Рада України у постанові "Про збройні сили України". З того часу 6 грудня – свято всіх військовослужбовців України. Цей день не є офіційним вихідним днем.
Крім того, дата символічно збігається з початком Першого Зимового походу армії УНР. В деяких джерелах є припущення, що дату 6 грудня обрано саме тому, але підтверджень цієї версії немає.
До складу Збройних сил України входять:

• Сухопутні війська

• Протиповітряні війська

• Військово-морські сили

• Регулярна і контрактна армія

• Прикордонники

• Внутрішні війська

• Служба надзвичайних ситуацій

У 2016 році додалися ще одні війська – Сили спеціальних підрозділів. Варто відзначити, що у кожного роду військ є окремі професійні свята, а 6 грудня – відзначають всі війська одночасно.

7 грудня відзначається День української хустки!

 З нагоди Дня української хустки, який відзначаємо 7 грудня, українки запустили модний флешмоб # Українська хустка. 

Флешмоб у соцмережах проходить під гаслом "Зроби фото з хусткою".

Пані та панянки фотографуються в національних хустках і викладають світлини у соцмережу з хештегом  # Українська хустка.

Споконвіку українки носили хустку, яка вважала
сь оберегом, символізувала любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм. Хусткою українка закривала волосся на голові, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про волелюбність українок. Хустка, як невід’ємний елемент одягу підкреслює його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріальний статус.

 Відроджуємо, поважаємо, пропагуємо наші українські традиції - це генетичні скарби нашого народу. Традиції - це наше минуле і майбутнє!

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

 Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щороку 1 грудня відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими 1988 року. З того часу минуло більше 30 років, але проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн світу.

          Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ-інфекцію/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику. Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ – вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.

       За оцінками програми Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ-інфекції/СНІД (ЮНЕЙДС) з початку епідемії ВІЛ-інфекції у світі інфікувалося вірусом імунодефіциту (ВІЛ) приблизно 78 млн. людей. Померло від захворювань, зумовлених СНІДом, більше 35 млн. осіб. ВІЛ-інфекція/СНІД стали потужними чинниками, що призводять до багатофакторного деструктивного впливу на соціальне та економічне життя суспільства. У найбільш уражених СНІДом регіонах відзначено зниження середньої очікуваної тривалості життя на 15-20 років. Для країн з негативним приростом населення масштабна епідемія ВІЛ-інфекції посилила існуючі демографічні проблеми. Економічний збиток від епідемії обумовлюється, в першу чергу, збільшенням непрацездатного населення.